- хазяїн
- [хаз’а/йін]
-на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -з'айі/, -з'айі/ў і -йіни/, -йін'і/ў
два хаз'а/йіние
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
хазяїн
Смотреть что такое "хазяїн" в других словарях:
хазяїн — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
хазяїнів — прикметник … Орфографічний словник української мови
хазяїн — а, ч. (мн. хазяїни/, і/в і хазяї/, ї/в). 1) кого, чого і без додатка. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння; господар (у 2 знач.). || Приватний наймач робочої сили. || Підприємець. ||… … Український тлумачний словник
хазяїнів — нова, нове. Прикм. до хазяїн 1 4). || Належний хазяїнові … Український тлумачний словник
хазяєчка — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
хазяїновитий — прикметник рідко … Орфографічний словник української мови
хазяїновито — прислівник незмінювана словникова одиниця рідко … Орфографічний словник української мови
хазяїнувати — дієслово недоконаного виду хазяйнувати рідко … Орфографічний словник української мови
хазяїновитість — тості, ж. Властивість за знач. хазяїновитий … Український тлумачний словник
хазяїнування — я, с. Дія за знач. хазяїнувати … Український тлумачний словник
хазяїнуватість — тості, ж. Властивість за знач. хазяїнуватий … Український тлумачний словник
